01 січня 2019 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель с/г призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі — Закон 2498-VIII), який привніс в законодавство нові реформи.

 

Серед найбільш важливих змін однозначно необхідно виокремити наступні:

1. Запровадження права орендарів на обмін земельними ділянками без згоди орендодавця (за умови їх приблизної рівнозначності та дотримання встановлених умов);
2. Встановлення першочергового права на оренду земельних ділянок одного масиву (відтак великі с/г підприємства зможуть одразу отримувати значні площі землі в одній місцевості, а не набирати земельні ділянки в оренду в роздріб);
3. Закріплено поняття «невитребувана земельна частка (пай)», до якого зараховуються всі земельні частки (паї), на які власникам було видано свідоцтва (сертифікати), але які не були виділені в натурі (на місцевості), згідно з новим законодавством.

Якщо перші 2 пункти стосуються більше фермерів та аграріїв, то власниками земельних часток (паїв) себе вважає значна частина громадян України. Тож варто більш детально зупинить на тому, що дані зміни означають для пересічних громадян.

 

У зв’язку з вищезазначеними змінами наразі ст.13 ЗУ “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” викладена в наступній редакції:

 

У разі  якщо  до  1  січня  2025 року власник невитребуваної земельної  частки  (паю)  або  його  спадкоємець  не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

 

Тобто фактично законодавець прямо попереджає потенційних власників паїв, що не поспішають оформити земельну документацію, про позбавлення їх прав.

Більшість людей у такому контексті одразу згадують положення ст. 41 Конституції України, яка проголошує, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Юристи також згадають положення ст. 14 Конституції України, яка гарантує право власності на землю. Проте в ній же задекларовано, що право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

А закон наразі встановлює 5-річний строк на юридичне оформлення «свого» паю.

 

На практиці ж потенційні власники та їх спадкоємці часто зустрічаються з проблемами внесення земельної ділянки (її частини) в Державний земельний кадастр (ДЗК), оскільки в більшості випадків важко відновити архівні рішення розформованих колективних господарств або ж потенційний власник «зв’язаний» вже наявною в кадастровій карті інформацією про суміжні земельні ділянки.

Причини цих складнощів різні: технічні помилки при внесенні суміжних паїв, формування технічних документацій в одному земельному масиві різними землевпорядними організаціями, що використовують прилади різних конфігурацій та точності, недобросовісність суміжників тощо.

З огляду на вищенаведене, спеціалісти ТОВ «БТІ М», які кожен день допомагають клієнтам у вирішенні питань, пов’язаних з нерухомістю (у тому числі земельними ділянками), рекомендують не гаючи часу звертатись за належним оформленням паїв.

 

Автор:

Адвокат з питань нерухомості
Юхименко Катерина Сергіївна